Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 910/11209/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк С.Могил, М. Малетича,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на постановувід 06.10.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11209/15за позовомКомунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-Інвест" доКомунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" простягнення 1 400 461, 41 грну судове засідання прибув представниквідповідачаГайчук М.М. (дов. від 12.01.2016 № 114/57),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Комунальне комерційне унітарне підприємство "Фінансова компанія "Житло-Інвест" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про стягнення (з урахуванням про збільшення позовних вимог) 526 682,86 грн пені, 823 605,63 грн інфляційних втрат, 50 172,92 грн 3 % річних за договором поворотної фінансової допомоги від 01.02.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 (суддя М. Лиськов), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (колегія суддів: О. Баранець, С. Пашкіна, Н. Калантай), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 523 762,74 пені, 49 376,52 грн 3 % річних, 823 605,63 грн інфляційних втрат. У решті у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

01.02.2012 між Комунальним комерційним унітарним підприємством "Фінансова компанія "Житло-інвест" (позикодавець) та Комунальним підприємством "Житлоінвестбуд-УКБ" (позичальник) укладений Договір №1 (далі - Договір), відповідно до якого позикодавець передає у власність поворотну фінансову допомогу, а саме грошові кошти у сумі 12000000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику у визначений п.4.1 Договору строк (п. 1.1 та 2.1 Договору).

Сторони погодили, що за Договором проценти не нараховуються та не сплачуються, інші види компенсації такі як плати за користування такими коштами не надаються (п.2.2 Договору).

Позивач належним чином (відповідно до п. 3.1 Договору) виконав свої обов'язки за Договором, а саме 01.02.2012 перерахував в безготівковій формі платіжним дорученням грошові кошти в розмірі 12000000,00 грн на поточний рахунок відповідача згідно з Договором, що підтверджується платіжним дорученням №61 від 01.02.2012.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності Договору і становить 1 (один) календарний рік (п.4.1 Договору). Згідно з платіжним дорученням №61 від 01.02.2012 строк позики розпочинається з 01.02.2012.

Відповідно умов Договору сторони за домовленістю продовжили строк, визначений у п.4.1 Договору шляхом підписання змін до Договору від 31.01.2013, якими внесли зміни до п.4.1 і встановили строк позики до 24.12.2013. У подальшому сторони погодили закінчення строку позики 24.12.2014 шляхом підписання змін до Договору від 24.12.2013.

Відповідно до 6.3 Договору за несвоєчасне або неповне виконання п. 5.1 Договору позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором та перерахував Позивачу кошти в сумі 1 256 344,08 грн, що підтверджується випискою по рахунках за 24.12.2014 та 25.12.2014 відповідач здійснив перерахування коштів у сумі 1 054 177,92 грн, що підтверджується випискою по рахунках за 25.12.2014. Станом на 25.12.2014 сума неповернутої позики становила 9 689 478 грн.

Оскільки, строк дії договору закінчився, позивач звернувся до відповідача з Листом від 19.02.2015 №112/05-68 з вимогою щодо повернення коштів по Договору та сплати пені.

Відповідно до Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.02.2015, сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні правові вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про зарахування боргу шляхом списання з рахунків відповідних ФФБ коштів. Кошти у сумі 12 130 938,14 грн списані 26.02.2015.

Сума заборгованості відповідача по Договору складала 9 689 478,00 грн, а сума списання за актом склала 12130938,14 грн. Різниця у сумі 2441460,14 грн зарахована як часткове повернення коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №429 від 03.08.2009.

Отже, відповідач зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 9 689 478 грн не виконував до 25.02.2015.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нараховує пеню з 25.12.2014 по 25.02.2015, разом з тим, 25.02.2015 сторонами підписаний акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, таким чином строк нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат закінчився 24.02.2015 включно.

Отже, з урахуванням здійсненого перерахунку, сума пені яка підлягає стягненню становить 523 762,74 грн, 3 % річних становить 50172,92 грн та інфляційних втрат становить 823605,63 грн, нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

З посиланням на вказане, здійснивши відповідний перерахунок суди попередніх інстанцій прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, заявник посилається на те, що відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України за Договором мають бути повернені лише грошові кошти, які надавались у якості поворотної фінансової допомоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Пунктом п. 14.1.257 Податкового кодексу України визначено, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Позивачем заявлені, а судами попередніх інстанцій, з урахуванням здійсненого ними перерахунку, визнані обґрунтованими суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує оскаржені судові рішення, оскільки заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3 % річних не є процентами або інших видом компенсації у вигляді плати за користування грошовими коштами за Договором. Зокрема, заявлені відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 50172,92 грн є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, які слід відрізняти від передбачених статтею 536 ЦК України процентів, що є платою за користування чужими коштами.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 910/11209/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

М. Малетич